Біблія для дітей - на головну сторінку


Новий Заповіт

Старий Заповіт


Неволя

Бут. 37:24-36

Під час обіду брати Йосифа побачили людей, які підходили до них. Невдовзі вони вгледіли ще й верблюдів з вершниками.

Зараз ви дізнаєтеся, хто були ці невідомі. Вони проживали в далекій країні, де на зелених горбах росли так звані прянощі (лавровий лист) та пахуче коріння. Цим пахучим зіллям ізмаїльські купці наповнювали великі мішки і ладнали їх на горби верблюдам. Вони йшли до Єгипту, щоб там продавати свій товар. І виявилось, що це недобрі люди.

Один брат Йосифа, Юда, сказав: «Продамо Йосифа ізмаїльтянам: краще продати, аніж вбити, — ми будемо мати гроші за нього. А яка користь з того, що ми його вб'ємо? Адже він наш брат».

А хіба продати Йосифа це було милосердям? Недобре вчинив Юда, порадивши таке своїм братам. Інші брати схвалили план Юди. Вони підійшли до купців і запропонували їм купити підлітка. Купці дали згоду, і це було недобре з їхнього боку.

«Скільки ж ви нам дасте за нього?» — запитали брати. «Ми дамо вам двадцять срібняків», — відповіли купці. Тоді брати витягли Йосифа з рова. Він уже надіявся, що брати відпустять його до батька. Але досить швидко Йосиф побачив, що марними були його надії. Він побачив поблизу купців і верблюдів їхніх. Купці віддали гроші, потім взяли Йосифа і повезли його до Єгипту.

Брати продають Йосифа купцям, що прямують до Єгипту

Коли ж Йосифа повезли, брати почали міркувати, кажучи: «Яку відповідь ми дамо батькові нашому на його запитання, де Йосиф? Ми розкажемо, що хижий звір з'їв його, і ми знайшли тільки одяг».

Тоді брати вбили козеня і забруднили кров'ю одяг Йосифа. «Ми покажемо батькові цю одежу», — сказали вони. Таким чином вони пішли додому, несучи з собою одяг Йосифа, а гроші, які їм дали купці, вони взяли собі.

Як ви гадаєте, чи легко було у них на серці? Звичайно, ні. Зла людина ніколи не може бути щасливою. Бог записує вчинене зле діло до Своєї книги, і злочинець повинен жахатися цього.

Бідний Йосиф не почувався дуже нещасливим поміж купцями, тому що Бог з любов'ю оберігав його. Під час відсутності синів Яків не раз думав про них. Як же він зрадів, коли нарешті почув бекання овець і впізнав, що це сини наближаються до намету. Очима він, мабуть, шукав Йосифа між ними, аж ось сини поспішили до нього назустріч. Вони тримали у своїх руках заляпану кров'ю одежу Йосифа. Вони показали її Якову, кажучи: «Поглянь, що ми знайшли; може це одяг твого сина?» Батько відразу впізнав і сказав: «Це одяг мого сина: мабуть хижий звір його з'їв; горе мені, Йосиф розтерзаний!»

Як гірко вболівав Яків за своїм улюбленцем, оплакуючи його смерть! Як жалкував він, що послав його одного відвідати братів його!

Злі брати намагалися втішати Якова, кажучи: «Не плач багато так». Але Яків не міг втішитися і сказав: «Ні, я вмру і піду до Йосифа: тому що на цій землі для мене більше не існує радості».

Шкода було дивитися на бідного старого: сивий, прибитий горем, налягаючи на палицю, він оплакував сина свого, думаючи, що лев або ведмідь пошматував його. Маленький Веніамін був тепер єдиною втіхою для нього. Він вирішив нікуди не відпускати Веніаміна від себе. І ніколи не доручати його братам, хоча Яків і не знав, якими злими були його сини.

Передусім вони зненавиділи Йосифа, потім вони продали його і батькові сказали неправду, намагаючись приховати свій злочин.

Досить часто діти намагаються неправдою приховати свої вчинки, але цим вони накликають гнів Божий.

Пам'ятайте, діти, що Бог завжди бачить вас, Він ненавидить неправду і не візьме неправдомовців до Царства Своєї слави.

Ось що каже Господь про покарання людей у неправді: «Всіх неправдомовців участь в озері, що горить вогнем і сіркою» (Об. 21:8).